Відповідно до пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 19 та частини другої статті 26 Закону України від 23.09.1999 р. N 1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” щодо порядку розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також допомоги по вагітності та пологам в частині обмеження таких виплат розмірами мінімальної заробітної плати.

Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набув чинності з 11.10.2017 р., внесено зміни в Закон України N 1105-XIV.

Зокрема, пункти 1 і 2 частини четвертої статті 19 Закону N 1105-XIV:

«Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах:

були викладені в такій редакції:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності – виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку;

2) допомога по вагітності та пологах – виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати , встановленої законом у місяці настання страхового випадку.

Відтепер, за змінами Законом № 2148-VIII ці пункти викладені в наступній редакції:

“1) допомога по тимчасовій непрацездатності – виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку;

2) допомога по вагітності та пологах – виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку“.

Частина друга статті 26 Закону N 1105-XIV була в редакції:

  1. Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Після змін редакція Закону N 1105-XIV набула змісту:

“2. Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку”.

Відтепер сума допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах, за умов, передбачених ст. 19 Закону N 1105-XIV, розраховується в такій послідовності:

а) Допомога по тимчасовій непрацездатності для застрахованих осіб, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку мають страховий стаж менше шести місяців

1) розраховується середньоденна заробітна плата виходячи з фактичних виплат;

2) розраховується сума денної виплати ( середньоденна заробітна плата множиться на відсоток страхового стажу);

3) порівнюється сума денної виплати з виплатою, розрахованою з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого у місяці настання страхового випадку (наприклад, 3200 грн. : 30,44 = 105,12 грн., де 30,44 – середньомісячна кількість календарних днів);

4) якщо сума денної виплати не перевищує виплату, розраховану з мінімальної заробітної плати, ця сума денної виплати помножується на кількість днів, що підлягають оплаті;

5) якщо сума денної виплати перевищує мінімальну виплату, то сума допомоги розраховується виходячи з мінімальної виплати без додаткового урахування відсотка страхового стажу.

б) Допомога по вагітності та пологах для застрахованих осіб, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку мають страховий стаж менше шести місяців

1) Розраховується фактична середньоденна заробітна плата;

2) Порівнюється фактична середньоденна заробітна плата із двохкратним розміром середньоденної заробітної плати, обчисленої з розміру мінімальної заробітної плати(наприклад, 3200 грн. : 30,44 х 2 = 210,24 грн.);

3) Якщо сума фактичної середньоденної заробітної плати не перевищує двократний розмір середньоденної мінімальної заробітної плати, подальший розрахунок допомоги по вагітності та пологах здійснювати із розміру фактичної середньоденної заробітної плати, при цьому не обмежуючи мінімальну величину фактичної виплати однократним розміром середньоденної заробітної плати, обчисленої з розміру мінімальної заробітної плати (даними поправками до Закону № 1105 -XIV діюче до сьогодні таке обмеження для даної категорії осіб скасовано);

4) Якщо сума фактичної середньоденної виплати перевищує розмір двократної середньоденної заробітної плати, розрахований з мінімальної заробітної плати, подальший розрахунок допомоги по вагітності та пологах здійснювати із розміру двократної середньоденної заробітної плати, розрахованої з розміру мінімальної.

Визначена у такому порядку середньоденна заробітна плата у всіх випадках помножується на кількість днів (в межах відповідних місяців), що підлягають оплаті. І це все. Далі жодних дотягувань чи урізань розрахованих таким чином сум вищезазначених допоміг до розмірів мінімальної заробітної плати у розрахунку на місяць проводити не потрібно.

Водночас для усіх інших категорій жінок відповідно до ч. 2. ст. 26 Закону № 1105 -XIV сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Головний державний інспектор                   Л.Д.Тіхонова