Правові засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності визначені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі – Закон № 1105). Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи (ч. 1 ст. 31 Закону № 1105).

Листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною в період щорічної (основної та додаткової) відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до трьох років не видається (підп. «б» п. 3.15 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ від 13.11.2001 № 455). Тобто, якщо працівниця перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, лікарняний у разі хвороби дитини не видадуть, а отже немає й підстав, передбачених частиною 1 статті 31 Закону № 1105 для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності. Згідно змісту листа Міністерства соціальної політики України від 23.10.2014р. № 1601/5/75-14 право на отримання допомоги по догляду за хворою дитиною настає тільки у разі припинення особою відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку незалежно від того, вийшла особа працювати на повний чи неповний робочий день.

Слід зазначити, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування, створена (обрана) на підприємстві, в установі, організації (ч. 3 ст. 30 Закону № 1105). Саме комісія (уповноважений) із соціального страхування має контролювати правильність нарахування матеріального забезпечення, приймати рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), правомірність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.